Вчитель... Скільки тепла, людяності, ніжності та розуміння у цьому слові. Скільки доброти та терпіння потребує ця професія. Кожен урок учителя — це не лише нова сходинка на крутій дорозі в чарівну країну знань, а й школа морального, етичного, духовного зростання.

        На все життя запам’ятовується перша вчителька, її мудрий голос, тепла усмішка, лагідні очі. Мабуть, саме тому я обрала цю професію.

        Уроки... Уроки... Позакласні заходи. І знов уроки. Здавалося б, що особливого тут можна вигадати? Проте всі вони не схожі, ніби зігріті теплом самого серця…

         Учитель вивчає дітей, а вони уважно придивляються до свого наставника. Як він одягнений, у якому настрої, чи справедливий — усе це хвилює малих школярів.

         Зараз працюю у сільській школі вчителем англійської мови. Працюю зовсім не багато — дев'ять років. Дуже часто мене запитують, чи не набридла школа і учні? Мені дуже подобається ця професія. Я люблю своїх учнів, адже коли заходжу до класу, то бачу, що вони такі різні: за зростом, за кольором волосся, за виразом обличчя. І водночас вони такі схожі, бо бачу завжди цікавість, і кожен з них так хоче, щоб його сьогодні похвалили, на нього звернули увагу.

         Я розумію, яку чудову, потрібну, важливу, але водночас і важку професію я обрала. Знаю, скільки зусиль потрібно прикладати у своїй роботі, щоб виховати справжню Людину.

         Я мрію і далі працювати вчителем, щоб допомагати діточкам підготуватися до подальшого непростого життя та приносити користь своїй державі!